Релігійне використання монет
Гроші в історії людства виникли як універсальний засіб обміну. Однак є також свідчення надання їм особливого сенсу і навіть релігійного використання монет. У певний період вони почали замінювати жертвопринесення. Монети та інші неживі цінності приносилися в жертву богам замість людей та тварин.
До появи портретів імператорів та правителів гроші карбувалися із зображеннями релігійних діячів, найчастіше це були богині. Образи використовувалися для позначення сили та заступництва конкретного божества місту чи регіону. Богошанування відігравало важливу роль у повсякденному житті. Здійснюючи покупки, люди шанували богів, маючи можливість носити із собою їх зображення та зберігати монети у себе.
Срібло, один із перших металів, що використовувалися для виготовлення монет, має релігійне та культурне значення в історії індуїзму. Одним із найпопулярніших звичаїв є піднесення богам срібних монет, щоб розпочати пуджу. Їх вручають священнослужителю під час здійснення хавана. Найпопулярнішим духовним і традиційним подарунком під час таких свят, як Дівалі, є срібна монета, яка символізує прохання людини, звернене до Всевишнього, про благополуччя та багатство отримувача.
Використання монет в елементах одягу
Очевидно, що монети є символом багатства і демонстрація їх у вигляді прикрас сприяє підвищенню престижу власника. Крім того, в багатьох країнах вважалося, що монети мають містичну силу і можуть використовуватися як амулети. Почасти так відбувалося через ставлення до металів, з яких вони зроблені, а в деяких випадках через вибиті на них зображення.
Наприклад, в Індії старовинні монети, на яких відображені постаті індуїстських божеств, або рупії імператора Акбара, що містять слова з Корану, вважалися щасливими та носилися як амулети. У Венеції золоті дукати, випущені від імені дожа середини XVIII століття Лоредано, мали зображення Христа і були призначені для носіння паломниками як підвіски. У Європі вважалося, що монети для причастя Святих Тайн набувають цілющої сили при різних захворюваннях. Їх вручали за причастя або купували у священика і подавали хворим у вигляді намиста, підвіски чи кільця.
В Америці існувало повір’я, що срібні 10 центів, які носять на шиї, потемніють, якщо хтось спробує отруїти вашу їжу чи питво. У Непалі вважається, що дотик до тіла жінки старою монетою під час пологів полегшує біль. Пізніше вона є амулетом для дитини.
Монети присутні в прикрасах традиційних костюмів та племінних прикрас дуже багатьох країн світу. За їх розміром і розташуванням можна визначити матеріальне становище сім’ї, приналежність до конфесії, статево групі. Блиск дорогоцінних металів, портрети богів і царських осіб – основні причини, якими монети служили оберегом. Для прикраси вибиралися вироби залежно від їхнього матеріалу, а також розміру та характеру релігійних зображень.
Використання грошей у церкві
Ритуальне використання грошей було колективним явищем у дохристиянських та християнських суспільствах по всій Європі, що підтверджується археологічними розкопками поховань, будівель.
Формування християнської ідентичності у Європі було процесом, запровадженим правителями з VIII по XI століття. У пошуках порятунку багатії та бідняки приносили дари церкви, яка до кінця XI століття виявилася найвпливовішою організацією в Європі, а пізніше, у середні віки, стала багатшою за будь-яку іншу установу, могла впливати на політику та інші сфери життя.
Ритуальні гроші
Ритуальні гроші є символічні або вигадані грошові одиниці, які використовуються в рамках релігії або культурних обрядів. Вони випускаються у вигляді:
- монет;
- банкноти;
- об’єктів, що мають священне або символічне значення.
У різних культурах ритуальні гроші виконують різні ролі. Вони можуть використовуватися для поклоніння божествам, як форма пожертвування чи дару, є символом процвітання, забезпечення благополуччя чи захисту від злих духів. Такі монети немає звичайної грошової цінності і призначені для торгівлі.
Китайська легенда про походження традиції спалювання ритуальних грошей пов’язана з віруваннями у потойбічний світ та турботою про предків. Згідно з легендою, китайський імператор дізнався про те, що його померлий батько в потойбічному світі потребує грошей та ресурсів для свого благополуччя. Бажаючи допомогти родичу, він вирішив спалити справжні гроші у формі золотих монет і банкнот і відправити їх у потойбічний світ. За китайським уявленням такий ритуал передає предмети духам предків, і вони можуть використовувати їх у своєму потойбіччі.
З часом ця традиція поширилася серед населення та стала популярною практикою у китайській культурі. Люди почали спалювати ритуальні гроші в особливих церемоніях, під час святкування Дня предків чи китайського Нового року, аби вшанувати своїх предків та померлих близьких.
Спалювання вважається способом спілкування із потойбічним світом, вираження поваги та відданості, а також формою залучення благополуччя та захисту від злих духів. Ця традиція продовжує жити у сучасному Китаї. Досі люди спалюють ритуальні гроші, а також паперові будинки, машини та предмети першої необхідності, щоб забезпечити своїм предкам комфорт та багатство у потойбічному світі.
Про те, що гроші можуть знадобитися покійним, свідчать також вірування давніх греків. У міфології перевізник Аїда (бога підземного світу) Харон відповідав за перевезення душ померлих через річку, яка відокремлювала світ живих від світу мертвих. Монету клали або в рот, або на очі покійному, щоб заплатити йому за переправу. Вважалося, що якщо родичі про це не подбали, то душа залишалася застрягла між двома світами, не належить до жодного з них.