Яку б форму не приймало срібло, воно завжди залишається цінним металом. Його блиск асоціюється зі статком, вишуканістю і навіть певною мірою з благородством. Особливо яскраво ці асоціації виявляються, коли дивишся на європейське столове срібло 800 та 900 проби. Його сучасні виробники не тільки зберегли традиції виготовлення, що сформувалися в давнину, але й урізноманітнили їх новими технологіями, перетворивши предмети розкоші на витвори мистецтва.
Як з'явився срібний посуд
Срібло в рудах і самородному вигляді відоме людині ще з IV тисячоліття до нашої ери і вже тоді входило до найбільш цінних матеріалів. Про те, наскільки воно було популярним і затребуваним, можна судити хоча б за рівнем його видобутку в давнину.
Цей метал видобували в:
- Анталії (сучасна Туреччина), звідки він потрапляв на Близький Схід, Кріт та до еллінів.
- Греції (знамениті Лавріонські копальні, що проіснували до I століття н. Е.).
- Іспанії та Карфагені, а з II століття н. е. – у всій Європі.
Його видобуток обчислювався тоннами (тільки Лавріонські копальні давали до 30 тонн срібла на рік), проте майже все йшло на карбування монет. Саме тому, а також через складну та небезпечну технологію його видобутку срібний посуд вважався предметом розкоші, який могли собі дозволити лише дуже заможні люди. Втім, до ідеї її виготовлення дійшли не одразу. Спочатку були відкриті антисептичні властивості срібла: ще воїни Стародавнього Єгипту використовували невеликі пластини цього металу для обробки та загоєння ран. Пізніше стало відомо про його здатність вбивати безліч (до шести сотень, згідно з останніми дослідженнями) вірусів та мікробів.
Крім того, помічено, що якщо в срібну місткість налити воду, то згодом вона стає цілющою та смачною. Так народилося мистецтво виготовлення посуду зі срібла.
Сьогодні присутність столового срібла у стародавніх похованнях автоматично вказує на високе соціальне становище їхніх власників. Однак зараз можна лише гадати про справжні причини, які спонукали одного разу заможних єгиптян, ассирійців, вавилонян, греків і римлян використовувати рідкісний і дорогий срібний посуд як кухонне начиння. Цілком можливо, що ними рухали не лише турбота про своє здоров'я, а й звичайне прагнення виділитися в суспільстві та підкреслити свій статус, подаючи гостям обіди із витонченими срібними столовими приладами. У цьому відношенні срібло цінувалося набагато дорожче за золото, оскільки останнє було м'яким і легко дряпалося.
Столове срібло Європи 800 та 900 проби
У середньовічній Європі мистецтво виробництва столового срібла відродилося лише в XII-XIII століттях, проте відразу ж породило традиції таврування приладів власним фамільним гербом та передачі їх із покоління до покоління. Багато в чому це було, як і раніше, пов'язане зі складністю та небезпекою видобутку металу і, як наслідок, такої дорожнечі срібних столових приладів та посуду, що придбати їх міг далеко не кожен представник середньовічної знаті. Навіть у французьких королів XIII століття налічувалося всього 5 срібних сервізів, у звичайних феодалів асортимент посуду найчастіше становив кілька найменувань і використовувався лише для святкових столів або для частування візитерів, що мали високе соціальне становище.
З погляду сучасного поціновувача антикваріату, столове срібло Європи часів середньовіччя може виглядати дещо грубуватим, проте воно має незрозумілу чарівність. При цьому помножене на давність років воно є предметами величезної історичної та колекційної цінності, вартість яких у наші дні інакше як астрономічною назвати складно.
Найбільші європейські запаси срібла були зосереджені на території Священної Римської імперії (Гарц, Тіроль, Рудні гори, Сілезія). Тому не дивно, що багато сучасних фірм з виробництва столового срібла беруть початок від невеликих німецьких і французьких майстерень, що знаходилися на тих землях.
Продукція кожної такої фірми має свої риси, що відрізняють її від інших сервізів, наприклад:
- «Віллерою та Бох (правильніше – Бош)». Її історія розпочалася у майстерні з виробництва кераміки, заснованої у 1748 році у містечку Оден-ле-Тіш (Лотарингія, нині Франція) придворним сталеливарником Франсуа Бохом. Нині це один із найавторитетніших виробників столового срібла. Сервіз покритий товстим шаром скла, що дозволяє мити його навіть у посудомийній машині. Дизайн характеризується прихильністю до класики, проте існує і сучасна лінія Agrigento, оформлення якої розробив сам Пабло Пікассо.
- "Роббе і Беркінг" (Фленсбург, Німеччина), що відраховує свою історію з 1874 року. Її продукція на сьогодні – один із загальновизнаних прикладів якості та найвищих стандартів майстерності. Для виготовлення столових приладів використовується лише срібло 925 проби, роботи виробляються вручну, при цьому велика увага приділяється деталям. Орієнтація на якість, елегантність та деяку елітарність зробили свою справу: срібні вироби цієї компанії можна побачити на столах багатьох представників світового політичного бомонду та бізнес-кіл; їх закуповують ресторани, відмічені зірками Мішлен, та відомі готелі. Стиль столових сервізів «Роббе і Беркінг» відрізняється різноманітністю та варіюється від класики до авангарду та наборів «Альт-Шпатен». Також можна відзначити створення серії незвичайних виробів для гурманів, що включає такі рідкості, як вилка для лобстера або устриць, ножі для тістечок, устриць або раків.
- «Каррз» (Шефілд, Англія), чия продукція вважається найкращою на Британських островах. Компанія заснована ще в 1776 році Роном Карром і не тільки зберігає найкращі традиції виробництва європейського столового срібла, а й удосконалює технології його виготовлення, постійно вкладаючи значні кошти у їхню розробку. Родзинками колекцій є нанесення монограм клієнта на замовлені вироби, їхнє карбування за ескізами покупця, а також дороге упакування.
- "Ск'явон" (Тревізо, Італія). Історія цієї фірми не така довга, як тієї ж «Роббе і Беркінг». Засновник компанії Анжело Ск'явон розпочав виробництво срібного посуду лише у 1957 році, проте завдяки використанню сучасного обладнання її продукція відрізняється високою якістю та встигла завоювати безліч шанувальників у Європі та Америці. Асортимент фірми містить більше сотні найменувань, виконаних у найрізноманітніших стилях з дотриманням суворих правил: відданість класичним традиціям, увага до декору та дрібних елементів, полірування кожного виробу.
- "Одіо" (Париж), заснована як ювелірний будинок з 1695 року, проте вже через сотню років почала виробляти великі срібні обідні сервізи. Імена замовників вражають одним лише перерахуванням: Томас Джефферсон, Летиція Рамоліно (мати Наполеона Бонапарта), Поліна Боргезе, сам Наполеон, Павло Демідов, єгипетський правитель Мухаммед Саїд-паша... Характерний стиль класичних колекцій від «Одіо» – ампір з широким мотивів. У поєднанні із загальною елегантністю це надає столовим приборам зі срібла чарівну силу та відчуття причетності до потоку часу. Сьогодні ручні вироби фірми, що виробляються невеликим тиражем, одразу ж визнаються раритетом, а згодом стають гордістю музейних колекцій. Погодьтеся, далеко не кожна компанія, яка навіть має багату історію, може сказати подібне про свою продукцію, тому й ціна на такий антикваріат відповідна.
- «Крістофль» (Франція), починалася в 1830 році як невелика майстерня з виробництва виробів зі срібла і виросла у велику фірму з кількома фабриками та власними великими магазинами. Її історія примітна багатьом: так, в 1842 році вона почала використовувати технологію сріблення, викуплену Крістофлем у графа де Руольца, що запатентував її. Срібло від «Кристофоля» – 80 мікронів, а це означає, що його посуд може прослужити понад 60 років, чи не все людське життя. Вже на початку XX століття компанія почала представляти свою продукцію на різних всесвітніх виставках, де її гідно оцінили, а найкращі експонати прикрасили собою найвідоміші музеї. Сьогодні столові прилади, зроблені на фабриках «Крістофоль», славляться якістю, найновішим дизайном та унікальністю. Відомо, що у спеціальній майстерні в Сен-Дені можна зробити замовлення на будь-який срібний виріб, і його не просто виконають, а й занесуть до спеціальної книги дату появи на світ нового предмета, його номер та ім'я власника. Стилі, в яких працюють майстри компанії, відрізняються різноманітністю, а склад колекцій такий самий, як і в середині XIX століття.
- "Фаберже". Про цю компанію багато говорити не доводиться. Тим більше цікавий той факт, що вона випускає не тільки ювелірні вироби, що прославили її, а й колекції столового срібла. Їхні набори повторюють предмети, зроблені «Фаберже» для сім'ї останнього російського імператора Миколи II. Колекції мають різні форми ручок та орнаменти, демонструють різні стилі: бароковий, неокласичний, ампір.
Не лише цими компаніями обмежується виробництво європейського столового срібла 800 та 900 проби – свої майстри були в Австро-Угорщині, Іспанії, Голландії, Росії. Дуже примітні радянські колекційні срібні столові сервізи. Все це є шанованими предметами антикваріату і справжніми витворами мистецтва, здатними прикрасити будь-який будинок і надати йому неповторної атмосфери, тому часто вибирається як елітний подарунок.
Купівля таких зразків розглядається поряд зі скупкою дорогоцінних монет як хороше капіталовкладення, яке згодом виправдає себе. Сайт Ocenka завжди готовий надати послугу безкоштовної оцінки виробу, щоб ви могли продати європейське столове срібло 800 і 900 проби.
Ми купуємо будь-яку колекцію за ціною, яка, напевно, задовольнить усіх учасників угоди. На неї впливають різні характеристики предмета старовини та лише наші фахівці оцінювачі можуть визначити справжню цінність. Щоб віддати нам на експертизу виріб, необхідно дізнатися про всі подробиці такого процесу, зв'язавшись з нашим офісом, розташованим у Києві (Україна).
Ми зацікавлені у купівлі старовинних речей, тому ваш раритет не залишиться поза увагою. Щоб отримати попередню інформацію, достатньо просто залишити заявку на сайті та надати фото з різних сторін, щоб оцінка європейського столового срібла 800 та 900 проби була максимально ефективною.