Медаль За оборону Києва

Медаль «За оборону Києва» мала з'явитися ще 1944 року з ініціативи М. С. Хрущова, проте тоді Сталін відхилив його пропозицію. Причини для цього в нього були вагомі: він, напевно, пам'ятав, на кому лежала головна відповідальність за катастрофу Червоної Армії під Києвом восени 1941 року, масштаби якої тривалий час применшувалися, а то й зовсім замовчувалися.

Зрештою, зусиллями Хрущова, який став першим секретарем ЦК КПРС, медаль була започаткована, але сталося це 21 червня 1961 року – напередодні двадцятиріччя початку Великої Вітчизняної війни. Скільки на той момент залишалося в живих захисників Києва, сказати складно, проте приблизна кількість кавалерів цієї нагороди у 107 тисяч 540 осіб змушує думати, що не дуже багато, особливо в порівнянні з тією кількістю військовослужбовців та ополченців, що брали участь у оборонних боях під Києвом. липня до вересня 1941 року.

Але навіть з тих, хто дожив до започаткування цієї медалі, напевно багато хто не зміг її отримати з низки причин. Ті ж, чиї родичі її все ж таки отримали, завжди можуть за бажання і необхідності продати цю нагороду за допомогою нашого інтернет-магазину, який займається скупкою та оцінкою різних предметів колекціонування.

Короткий опис

Своїм оформленням медаль «За оборону Києва» нагадує започатковані під час війни нагороди відповідної категорії. На передньому плані її аверса зображені чотири людини – піхотинець, матрос, робітник-ополченець і партизанка – з гвинтівками наперевес, зверненими вліво (ніби на захід, звідки наступали німці). На задньому плані видно обриси будівлі ВР Української РСР з прапором, що розвівається. У верхній частині гуртка півколом вибито назву медалі, у нижній – дві протиспрямовані гілки, перев'язані стрічкою, що розвівається, зі зірочкою посередині. Аверс облямований опуклим бортиком. На реверсі більшу частину його простору займає трирядковий напис «За нашу Радянську Батьківщину», увінчаний серпом та молотом.

Вухо медалі округле, цільноштамповане.

Невід'ємною її частиною є колодка затвердженого ще 1943 року зразка. Основний колір її стрічки – оливковий, по центру проходить два смужки: чотириміліметрова червона та двоміліметрова – блакитна.

Технічні характеристики нагороди такі:

1. Діаметр кухля від 32 до 32,14 мм.
2. Товщина гурту – від 2,46 до 2,7 мм.
3. Вага із сполучним кільцем – від 15,56 до 17,48 р.
4. Матеріал виготовлення – латунь, форма – коло.

Жодних різновидів та типів цієї медалі, крім новоробства, про який буде нижче згадано трохи докладніше, не виявлено.

До нагороди додалося посвідчення відповідного зразка.

Дещо про кавалерів

З назви медалі ясно, що претендентами її вручення могли бути:

1. Усі живі на момент заснування нагороди військовослужбовці РСЧА та колишніх військ НКВС, а також ополченці, які обороняли Київ улітку та восени 1941 року.
2. Мирні жителі, що будували укріплення та працювали на заводах та фабриках, які обслуговували фронтові потреби.
3. Підпільники та партизани, що воювали під Києвом.

Остання категорія спочатку може викликати цілком природне здивування: зазвичай партизанський рух розгортається вже окупованої території, отже, формально партизани до бойовим діям, пов'язаних безпосередньо з обороною міста, немає жодного стосунку. Однак у випадку з Києвом справа трохи інакша.

Ще на початку війни, коли бої йшли на західному кордоні СРСР, міськком партії та НКВС почали формувати партизанські загони та диверсійно-розвідувальні групи. Спочатку їх планувалося засилати за лінію фронту на вже окуповану територію України як звичайних диверсантів, і спочатку так і було. Наприклад, добре відомі дії двох партизанських полків, сформованих із працівників апарату НКВС та міського партактиву, під командуванням Є. К. Чехова (чисельність 1097 осіб) та В. І. Щедріна (1199 осіб). Однак невдовзі фронт надто швидко наблизився до столиці УРСР, і партизани діяли вже в безпосередній близькості від міста, тим самим беручи участь у його обороні. Після падіння Києва наказом діяти на Правобережній Україні вони фактично були кинуті напризволяще, і до грудня 1941 року їх майже повністю знищили.

Відомо також про існування:

1. Відкритою в серпні 1941 року партизанською школою в Пущі-Водиці, через яку пройшло приблизно 500 осіб.
2. Загону «Перемога чи смерть!» чисельністю 150 осіб, сформованого на початку липня з робітників заводу «Арсенал» під командуванням С. П. Осечкіна. Цей загін прославився не лише своїми діями в тилу ворога, а й тим, що у свій час утримував ділянку фронту в районі сіл Немішаєво і Кичеєво, а 22 серпня навіть влаштував засідку німцям, які переслідували частини 27 стрілецького корпусу.
3. Партизанських загонів, сформованих у Подільському, Залізничному та Печерському районах міста.
4. Загону, сформованого у селі Вигурівщина під командуванням Г. М. Кузьменка (чисельність 170 осіб).

Окрім цих та ще кількох з'єднань у самому Києві, до початку його окупації перебувало 37 підпільних груп загальною чисельністю близько 500 осіб.

Відомо також про існування неозброєних розвідгруп, яких формували зі школярів та студентів обох статей. Їх використовували для збору оперативної інформації у ближньому тилу ворога замість військової розвідки, яку часто не можна було організувати через хаос відступу та загальну деморалізацію частин Червоної Армії. Термін дії таких груп не перевищував п'яти днів, а глибина занедбаності становила не більше п'яти кілометрів, оскільки вони мали повернутися темно. Досі невідомо, наскільки об'єктивно цінними були розвіддані, що добувались у такий спосіб, проте в тодішніх умовах вони давали хоч якесь уявлення про те, що діялося в ті дні на околицях Києва. Щоправда, ціна, яку платили недосвідчені розвідники за збір таких відомостей, майже завжди дорівнювала їхньому життю, а відновлена на їх основі ситуація змінювалася надто швидко.

Доля всіх цих партизанів, підпільників та юних розвідників та розвідниць виявилася сумною: майже всі вони загинули або під час виконання завдань, або під час нерівних боїв у київському «котлі». Лише мало хто зміг дожити до звільнення Києва восени 1943 року і до вручення покладеної їм медалі за його оборону.

Висновок

1993 року на Московському монетному дворі на замовлення колекціонерів було викарбувано невелику кількість новоробних медалей «За оборону Києва», якими ніхто ніколи не нагороджувався. Вони відрізнялися від оригіналів відсутністю слідів оксидування та не запаяним сполучним кільцем. Але головною особливістю новоділів було помилкове оформлення реверсу: замість звичного напису «За нашу Радянську Батьківщину» стояла дата взяття Відня – 13 квітня 1945 року. Як стверджують деякі дослідники, цю помилку було допущено випадково, без наміру якось відзначити новоділ: просто працівники підприємства використовували не ту прес-форму реверсу. Однак подібні екземпляри не тільки мають попит серед колекціонерів, а й іноді викликають жваві дискусії на тему, що б це могло означати.

Якщо такі новороби високо цінуються в очах фалеристів, то неважко уявити собі, скільки сьогодні може коштувати оригінал цієї медалі. Наш інтернет-магазин завжди готовий придбати його у будь-якого, хто бажає вигідно продати таку нагороду, за адекватною та актуальною на сьогоднішній день вартістю, з урахуванням усіх тенденцій фалеристичного ринку.