Нагороди СРСР

Бойові нагороди та медалі СРСР — це те, що зазвичай зберігається в сім’ях, які мешкають на пострадянському просторі (і Україна — не виняток), як одна з найважливіших і найзначніших родинних реліквій. Для багатьох колекціонерів вони є предметом особливої гордості, оскільки є живим свідченням славних сторінок історії. Однак, як не дивно, таке ставлення до них було не завжди, і долі бойових орденів і медалей, що нагородилися після смерті, складалися по-різному.

Коротка історія бойових нагород СРСР

Можна зауважити, що історія нагородної системи СРСР має три яскраво виражені періоди: довоєнний, воєнний і післявоєнний. Більшість людей поняття «радянська бойова нагорода» нерозривно пов’язані з орденами та медалями часів Великої Вітчизняної війни, проте на її початку СРСР вже існувало дванадцять нагород. Дві з них — медалі «За відвагу» та «За бойові заслуги» були виключно бойовими; дві — ордена Червоного Прапора та Червоної Зірки — хоч і засновані як військові відзнаки, могли вручатися як у військовий, так і у мирний час; чотири нагороди були трудовими, одна — ювілейною, ще дві — медалі «Золота Зірка» та «Серп і молот» — не мали самостійного статусу та вручалися як відзнаки при нагородженні номінанта званнями «Герой Радянського Союзу» та «Герою Соціалістичної праці». Виняток становив орден Леніна, який міг бути вручений не лише за бойові подвиги, а й за трудові нагороди.

Під час війни виникла необхідність не тільки в нових нагородах, а й у більш детальному уточненні умов, за яких солдатам і офіцерам, які найбільше відзначилися, могли б вручатися засновані у 20-х – 30-х роках XX століття бойові відзнаки СРСР. Це спричинило розвиток нагородної системи, яка поповнилася:

1. Дев’ятьма бойовими та двома мирними орденами різних ступенів.
2. Десятьма бойовими медалями. Семеро з них призначалися учасникам оборони Ленінграда, Одеси, Сталінграда, Севастополя, Кавказу, Москви та Заполяр’я. У цьому ряду стоять: медаль «Партизану Вітчизняної війни», яка вручалася учасникам партизанського руху, і медалі Ушакова і Нахімова, якими нагороджувалися військовослужбовці ВМФ різних рангів.
3. Однією мирною «Медаллю материнства».

У післявоєнний період нагородна система СРСР поповнилася нагородами на честь визволення радянськими військами європейських столиць та Кенігсберга, який був на той час столицею Східної Пруссії, медалями на ознаменування перемоги над Німеччиною та Японією та медаллю «За оборону Києва» (1961). Вона є останньою в категорії «бойові» в каталозі нагород СРСР.

Доля радянських бойових нагород під час СРСР та в наші дні

Відповідно до статусу майже всіх бойових відзнак СРСР, до 1977 року після смерті нагородженого вони підлягали поверненню державі. За деякими відомостями, наприкінці 40-х років це було однією з підстав для нарахування пенсії втратою годувальника, яка виплачувалася до повноліття його дітей. Однак у житті вимога про здачу нагород померлих дотримувалося не завжди. Більшість людей справді здавала їх у військкомати, хтось — у музеї, багато хто залишав їх собі як пам’ять, проте були й такі, що обмінювали їх на продукти, наприклад, так було в голодні повоєнні роки.

З початку 60-х років нагороди померлих нагороджених їх родичі могли подарувати чи продати підпільним колекціонерам, віддати дітям як іграшки, а то й викинути. Не завжди чесно чинили стосовно цих пам’ятних реліквій і працівники райвійськкоматів: замість того, щоб оприбуткувати їх (у цьому випадку здані відзнаки йшли на перетоплювання), вони могли привласнити їх собі або (особливо з початком перебудови) продати скупникам дорогоцінного металу, часто як брухт. За часів СРСР було заведено чимало подібних справ.

Такими шляхами формувалися багато приватних фалеристичних зборів, особливо за кордоном, куди вони потрапляли після багаторазових нелегальних перепродажів, і де мода на їхнє колекціонування виникла ще в середині 70-х років XX століття. У 1977 році вимога повернення державі нагород померлих нагороджених була скасована, і це значно полегшило можливість їхнього продажу, обміну або купівлі. І хоча радянська міліція намагалася припиняти подібне, це вдавалося не завжди, а наприкінці 80-х років перешкоджати такій скупці стало набагато важче. Відомо, що орден Леніна на той час коштував на чорному ринку близько однієї тисячі радянських рублів, і перед такою ціною, на жаль, мало хто міг встояти.

Нині нагороди СРСР — як і раніше, гідна прикраса будь-якої фалеристичної колекції, і, зрозуміло, жоден власник подібних зборів не пропустить нагоди поповнити його новим екземпляром. Однак у житті можуть скластися різні ситуації. В Україні немає заборони на торгівлю бойовими відзнаками радянського періоду, і наш сайт завжди готовий допомогти з їх продажем та покупкою, якщо у вас у цьому виникне необхідність. Слід також зауважити, що через велику кількість деяких орденів та медалей часів Великої Вітчизняної війни деякі оцінювачі можуть свідомо занижувати їхню вартість. Нагороди СРСР, продаж яких буде справді вигідним, дуже численні.

Наші ж фахівці гарантують чесну оцінку запропонованих зразків, і дізнатися її ви можете в будь-який зручний для вас час, лише зв’язавшись з нами. Ми приймаємо заявки безпосередньо в інтернет-магазин онлайн. Все, що потрібно зробити – це заповнити форму, вказавши контактні дані, а також прикріпивши фотографію. Для скупки або продажу також можете відвідати наш офіс у Києві, відвідування нашої компанії за попереднім записом.

Крім того, ми займаємося предметами старовини, антикварними та раритетними речами. Їх теж готові оцінити та купити за фото. Вартість може змінюватись у великих межах, все залежить від того, який екземпляр продаєте та в якому він стані. Працюємо з клієнтами з усієї України.