Банкноти Царської Росії 1769-1917 років
«Катенька», «червоненька», «синенька», «петенька», «синиця», «червінець»… Кому з мешканців сучасної України, які ще пам’ятають російську класичну літературу, ці слова не знайомі? Дійсно, так у народі називалися паперові рублі царської Росії – гроші, які не канули в Лету разом із Російською імперією, а були в обігу навіть у роки громадянської війни. Зараз банкноти царської Росії – високо цінований колекціонерами різновид бонів, що має непросту історію: одні купюри зустріли обидві революції 1917 року і навіть трохи пережили їх, інші виведені з обігу ще за царів, треті настільки рідкісні, що їх удень із каганцем не знайдеш.
Як у Росії з’явилися банкноти
Паперові гроші увійшли в життя Російської держави за часів Катерини II, хоча вони могли б з’явитися ще при імператриці Єлизаветі Петрівні – саме вона вперше внесла цю пропозицію на розгляд Сенату. Необхідність запровадження банкнот диктувалася часом: розширення товарообігу та розвиток промисловості вимагали збільшення обсягу грошових коштів. На Уралі йшла інтенсивна розробка покладів дорогоцінних металів, та їх катастрофічно бракувало для забезпечення всіх потреб держави. З іншого боку, доставка монет у віддалені куточки країни була довгою, витратною, клопітною та скрутною. Нарешті, всі провідні держави на той час – Англія, Франція, Швеція, Данія – багато років користувалися асигнаціями, і Росія, яка з часів Петра I вважала себе європейською країною, не могла ігнорувати цю тенденцію.
Однак пропозиція Єлизавети була відкинута. Російські сенатори не могли уявити собі, що стару, справжню, перевірену століттями монету замінить якийсь папірець, який завжди можна підробити. Ідею випуску асигнацій було поховано, але ненадовго – вже імператору Петру III дісталася зовсім порожня державна скарбниця. У зв’язку з цим вже в травні 1762 року ним був підписаний указ про заснування державного банку, який почав випускати перші паперові гроші царської Росії. Розпорядження виконати не встигли: за місяць державу очолила Катерина II.
Влада змінилася, але проблеми залишилися ті ж і навіть посилилися: у країні не вистачало срібла, а мідні монети, що були, ускладнювали взаєморозрахунки та збори податків. Доходило до того, що перевезення кожних 500 рублів вимагало окремої підводи, тож дуже часто для збору податків доводилося відправляти справжні експедиції. Нова імператриця розуміла все це, і в 1769 був оприлюднений Маніфест про заснування двох відділень Асигнаційного банку. Так розпочалася історія російських банкнот.
Банкноти царської Росії 1769–1917 років
Перші асигнації не відрізнялися високою якістю виконання й більше скидалися на звичайну розписку. Банкнота була аркушем розміром 190 на 250 мм з орнаментованою рамкою, всередині якої вказувалися цифровий та літерний номінали купюри (25, 50, 75 та 100 рублів) та відомості про місця її обміну на мідні монети. По краях рамки була символіка (водяні знаки), покликана виключити можливість підробки. Таким же захистом вважалося й зображення герба Росії, яке розташовувалося у верхній частині рамки, проте ці знаки зі своїм завданням не впоралися: асигнації легко підроблялися. Наприклад, шахраї швидко навчилися робити з двадцятип’ятирублевої банкноти сімдесятип’ятирублеву, тому вже в 1771-му номінал в 75 рублів вивели з обігу.
Спочатку нововведення було сприйнято з підозрою, і навіть вилучення одного номіналу не зміцнило в народі довіри до перших банкнот, до того ж виготовлення фальшивок у всіх верствах суспільства не зникло, а лише процвітало. Тільки в 1786 році як захист від підробок з’явилися купюри нового зразка, однак вони не викликали особливої довіри. Певною мірою ця недовірливість була виправдана. Як відомо, перед початком війни Наполеон, прагнучи підірвати російську економіку, наказав надрукувати та завезти до Росії величезну кількість підроблених асигнацій, якими армійці розраховувалися з російськими селянами за провіант.
Вони друкувалися на папері кращої якості й виглядали переконливіше за оригінали, проте саме з цієї та ще деяких причин (надруковані друкарським способом підписи замість зроблених чорнилом та орфографічні помилки) фальшивки можна було розпізнати. Їхнє число було таким, що загальна сума всіх вилучених з 1813 по 1817 рр. підроблених купюр склала 5,6 млн рублів (для порівняння: перший тираж асигнацій 1769 р. був випущений на суму всього лише 1 млн), тобто липові гроші зустрічалися
частіше за справжні. У результаті курс паперових грошей обвалився настільки, що ціна карбованцевої купюри становила всього 20 копійок. Це стало однією з причин реформи 1818 року, під час якої:
- Був ускладнений дизайн кожної банкноти: на ній з’явився масонський гербовий орел і факсимільний варіант підпису керівника. Додатково купюра підписувалась працівником каси.
- Кожен номінал отримав свій колір та водяний знак.
- З’явилися купюри нових номіналів.
- Основою для випуску купюр став матеріал найкращої якості.
Почалася поступова заміна старих банкнот на нові. Тоді ж вони отримали ті прізвиська, під якими увійшли в історію та літературу:
- Один рубль став «жовтенькою».
- Три карбованці – «зелененькою».
- П’ять карбованців – «синенькою», «синицею», «синюхою». (Ця купюра залишила свій слід і в російському фольклорі: приказка «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі» має на увазі саме її).
- Десять – «червоненькою» або «червонцем». Вона й «синенька» були основними купюрами, якими користувалася переважна більшість населення Росії. Великий номінал могли собі дозволити лише багатії.
- Двадцять п’ять – «біленькою».
- Сто – «райдужною».
- Двісті – «сіренькою».
Ці номінали збереглися до революції 1917 року і навіть пережили її. Їхній зовнішній вигляд, звичайно ж, змінювався: ускладнювався захист, з’являлися нові деталі оформлення. Ось основні етапи, якими, удосконалюючись, пройшли царські паперові рублі:
- 1840 р. – скасування асигнаційного рубля; прив’язка обміну державних банкнот до срібла (доти він обмінювався на мідні монети); випуск депозитних рублів, які доповнили срібний рубль, з новим захистом: печаткою різних кольорів у кілька відбитків, з гільйоширними розетками тощо.
- 1843 р. – поява кредитних білетів із гарним захистом; вартість паперового рубля прирівняна до срібного; для нанесення на кожну купюру всіх необхідних відомостей почали використовувати три різні шрифти; на лицьовій стороні з’явилися номери.
- 1866 р. – випуск нових купюр із портретами на зворотному боці та з імператорськими регаліями на лицьовій. П’ять карбованців прикрашало зображення Дмитра Донського, червінець – першого царя з роду Романових Михайла Федоровича, а сторублівку – Катерини II. З того часу купюра в сто карбованців отримала відразу два прізвиська: купці та промисловці прозвали її «катенькою», а злодії – «бабкою» (згодом слово трансформувалося у відомі «бабки» та «бабло»). Крім того, зворотна її сторона стала райдужною. Для виготовлення банкнот стали використовувати металографський друк спеціальними фарбами, а для водяних знаків властиві півтони.
- 1887 р. – при випуску банкнот почали використовувати двоколірний друк, а як додатковий елемент захисту в кожну купюру впресовувалися нитки шовку.
- 1890 – поява т. зв. «орлівського друку», що забезпечувало збіг деталей зображення, що друкуються різнобарвними фарбами; випуск нових купюр номіналом у 5, 10 і 25 рублів із використанням нової технології.
- 1898 р. – поява банкнот нового зразка, доповнених купюрами в п’ятдесят карбованців із зображенням Миколи I та п’ятсот — з портретом Петра Першого. П’ятисотка, прозвана «дідусем», мала 46 ступенів надійності й довгий час була найзахищенішою купюрою у світі. Її підробити так і не зуміли: коли фальшивомонетникам вдалося викрасти папір, який використовувався для виготовлення купюри, вони зуміли обійти лише 43 ступені. Портрети монархів прикрасили лицьову сторону банкнот, а сотня знову змінила колір: лицьова сторона стала рожевою, зворотна — червоно-жовтою з сірою окантовкою. Крім того, обмін кредитних білетів можна було здійснити на золото.
- 1905 р. – остання грошова модифікація: сотня знову стала білою з жовтим відтінком; почали використовувати металографський друк із п’яти кольорів та зображення з хитромудрими орнаментами; на багатьох купюрах з’явився портрет Олександра III.
Наступна трансформація купюр відбулася після Лютневої революції 1917 року. Але це вже зовсім інша історія.
Будь-яка з вищезгаданих банкнот або її різновидів – предмет гордості колекціонера, проте навіть серед них є рідкісні види, що майже не зустрічаються, купівля яких може розцінюватися як справжній успіх. До таких раритетів, крім сімдесятип’ятирублевих асигнацій часів Катерини II, належать:
- Банкноти 1802 р. різного розміру з однаковим номером 515001, відомі тільки як зразки.
- Кредитні гроші другої половини XIX століття, які не мали твердого курсу щодо золота й випускалися для покриття бюджетного дефіциту, спричиненого Кримською війною та економічною кризою 60-х років.
- «Куточок» – перший варіант 50-рублевої банкноти 1866 року з зображенням Петра I. Її випустили лише цього року ійпотім поступово вилучили з обігу, але під завісу ХІХ століття вона повернулася в іншому вигляді.
- Купюри 1892–1895 років із зображенням символу Росії – жінки, увінчаної шапкою Мономаха.
- Різновид кредитного рубля 1898 р. з однією лише серією НВ-467 без номера і двох різних кольорів – світлішого й темного (такі серії випускалися Тимчасовим урядом і радянською владою аж до 1920 року).
Будь-які банкноти царської Росії 1769–1917 років, повсякденні чи рідкісні, – завжди стійкий попит і комерційна привабливість. Сайт Ocenka займається скупкою та продажем подібних зразків дореволюційної грошової системи та готовий придбати запропоновані йому екземпляри за актуальною ціною. Каталог цін на банкноти царської Росії складається з доступних в асортименті позицій. Такий старовинний антикваріат у нашому інтернет-магазині купити та продати абсолютно не складно. Як і будь-який інший об’єкт старовини, його краще побачити, проте якщо можливості відвідати офіс немає, то гроші, як і інші речі та предмети, ми готові оцінити за фото. Ви відправляєте нам фотографію того предмета, що плануєте продавати, наш оцінювач дивиться знімок і визначає можливу вартість раритетних грошей. Нікуди не їдете, все проводимо онлайн. Як результат, продати банкноти царської Росії в Україні через наш магазин дійсно найзручніше.
Дізнатися подробиці угоди та здійснити її можна, зв’язавшись із нашою компанією, офіс розташований у Києві.
